52 ответов в этой теме

[lana]

І.Франко оцінював значення Т.Г. Шевченка для українського народу так:

Він був сином мужика - і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком - і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду...
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

А ким є Шевченко для вас?

[Vognejar]

І.Франко оцінював значення Т.Г. Шевченка для українського народу так:

Він був сином мужика - і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком - і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду...
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

А ким є Шевченко для вас?

Для мене, це як Біблія для християнина. Доволі часто вспливають думки, мудрість, яку він говорив і становлятсья в нагоді по життю. Це наш "український Пушкін". Хоча напрямок тем був звичайно іншим.

[lana]

От цікаво, Вогнеяре, а які твори Шевченка ви знаєте напам"ять?

[RUMALI]

Даже не знаю на каком языке писать, но зпробую:
Т.Шевченка колись вчили и в русских школах. Я памятую вчив ёго "Заповіт". Дуже красиво и сильно на обеих мовах.
п.с. з якихось причин украиньска мова Шевченка добре зрозумна и русским взагали ни володеють украинской мовой.

[Ruthen173]

Дуже актуален в нас час. Деякі рядки беруть за душу...

[Hochmeister]

Кохам укрийиньску мову, дужо пэнкна э. Чи можете запостити тута якый небудь ваш улюбленый вирш Шевченки?

[Маджус]

Кохам укрийиньску мову, дужо пэнкна э.

Перепрошую, це якою мовою?

[Маджус]

Відверто кажучи, вже зараз дуже здивований. Якщо не помиляюсь, питання було мешканцям України - не уявляю родини, де б не було "Кобзаря".

[lana]

Мій улюблений уривок з Шевченка, який я часто цитую:

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре! Ведіть, показуйте!
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.

(З поеми "І мертвим, і живим...")

[Hochmeister]

Перепрошую, це якою мовою?

Це очевищче быуо написано под впуывым Польским.

[Маджус]

Це очевищче быуо написано под впуывым Польским.

А Галайда, знай, гукає:
"Кари ляхам, кари!"
Мов скажений, мертвих ріже,
Мертвих віша, палить.
"Дайте ляха, дайте жида!
Мало мені, мало!
Дайте ляха, дайте крові
Наточить з поганих!
Крові море... мало моря...
Оксано! Оксано!

[ломехи]

[quote name='Маджус' date='31.3.2013, 21:25' post='217132']

Якбы мени черевыкы- то пишла б я до музыкы,
Горенько мое!
Черевыкив немае-а музыка грае,грае,
Жалю завдае!
Ой,пиду я боса полем,пошукаю свою долю
Доленько моя!
Глянь на мене,чорнобрыву,
Моя доле неправдыва,
Безталанна я!
Дивчаточка на музыках
Ув червоных черевыках
Я свитом нуджу.
Без роскоши,без любови
Зношу мои чорны бровы,
У наймах зношу!

Сообщение изменено: ломехи, 31 Март 2013 - 17:46.

[lana]

А Галайда, знай, гукає:
"Кари ляхам, кари!"
Мов скажений, мертвих ріже,
Мертвих віша, палить.
"Дайте ляха, дайте жида!
Мало мені, мало!
Дайте ляха, дайте крові
Наточить з поганих!
Крові море... мало моря...
Оксано! Оксано!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо,
І ми не ми, і я не я...

[Маджус]

Эка вы.. Эт за что ж меня так?

[Ruthen173]

ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА


Б’ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де-то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! Дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла...
Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля. /120/
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
Тілько ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду співаю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того — Московщина,
Кругом чужі люде...
«Не потурай», — може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би — був голосок,
Та позички з’їли.
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блужу в снігах та сам собі:
«Ой не шуми, луже!» /121/
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш,
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло...
Утни, батьку, щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю
В чужій домовині.


ТУТ

Сообщение изменено: Ruthen173, 01 Апрель 2013 - 08:49.

[Ruthen173]

ГОГОЛЮ



За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли — похилились
В кайданах... байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові- отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.

[Ruthen173]

Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине
За вітрами холодними,
В хмарі пропадає,
Над землею летять літа,
Дніпро висихає,
Розсипаються могили,
Високі могили —
Твоя слава... і про тебе,
Старче малосилий,
Ніхто й слова не промовить,
Ніхто й не покаже,
Де ти стояв? Чого стояв?
І на сміх не скаже!!

За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,
І рудою поливали...
І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродилось??!
Уродила рута... рута...
Волі нашої отрута.

[Ruthen173]

Можна ще багато чого вставити, але ось це є безсмертне...

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

[Ruthen173]

Мій улюблений уривок з Шевченка, який я часто цитую:

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре! Ведіть, показуйте!
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.

(З поеми "І мертвим, і живим...")

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Ruthen173]

Й ще в додаток.
Дуже актуально:
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ.
http://www.youtube.c...h?v=UBeuQK_adQ4!!

[lana]

Доля

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

[Vognejar]

От цікаво, Вогнеяре, а які твори Шевченка ви знаєте напам"ять?

думи мої, мені 13 минало і багато інших.
Для мене Шевченко - це і є українська культура. Її не має зараз, зараз кульутра масс та шароварщина. А Шевченко ось, де справжня українська культура - любов.

Згадаємо Гоголя - він відмовився від української мови, а Шевченко - він любив її завжди і всюди, навіть у Пітері, коли всі вважали то - діалектом, то принизливо до неї ставились. А він любив українську мову, ця любов до рідного настільки сильна в нього, що з нею наврятчи порівняється якась інша.

Хто ще так прославив Україну, як Шевченко у культурному плані? Я навіть і не пригадаю.

Мій улюблений його вірш:

Думи мої, думи мої

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? "Нічого робить", -
Не сказали б на сміх...

Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи, -
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих -
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!

За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають -
Там широко, там весело
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий - море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили - гори,-
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
Лягла спочить... А тим часом
Виросла могила,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки, -
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать,
Тілько сльози за Украйну...
А слова - немає...
А за лихо... Та цур йому!
Хто його не знає!
А надто той, що дивиться
На людей душою, -
Пекло йому на сім світі,
А на тім...
Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Нехай злидні живуть три дні
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком - люди не побачать,
То й не засміються...
Не втирайте ж мої сльози,
Нехай собі ллються,
Чуже поле поливають
Щодня і щоночі,
Поки, поки... не засиплють
Чужим піском очі...
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.
Хто ж сироті завидує -
Карай того, боже!

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,-
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,

А я - тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

(1839, С.-Петербург)

[Vitaliy_Kreslav]

У селі Моринці на Черкащині місцевій громаді заборонили святкувати 199-річчя з дня народження поета Тараса Шевченка.

Про це заявив на своїй сторінці в Facebook нардеп від "Батьківщини" Олександр Бригинець, який у суботу відвідав Моринці, де народився Шевченко.

"Приїхав у Моринці. Місцева громада розповіла, як сьогодні влада святкувала 199-річчя із дня народження Шевченка. Нагнали міліції, більше ніж гостей (громада каже, що було 2 взводи), місцевому хору не дали можливості заспівати, а моринським школярам прочитати вірші Шевченка, мотивуючи це тим, що Шевченко писав революційні вірші, а це зараз недоречно", - написав опозиціонер.

"Голова с. Моринці заборонив місцевій громаді святкувати День народження Шевченка. Цікаво, що офіційні святкування проходили о 7.30 ранку. Народ обурений діями влади. А найбільше тим, що Шевченко знову виявився забороненим поетом у Моринцях", - додав він.

Бригинець також написав, що місцева громада згадала, як рівно 2 роки тому у Моринці приїжджала лідер опозиції Юлія Тимошенко.

"Тоді сільський голова сховався в туалеті, аби не зустрітися із Тимошенко і, щоб обласна влада, не доведи Господи, не подумала, що згаданий обранець народу підтримує опозицію. А сьогодні, як бачите, уже і Шевченко став опозицією до влади. Вірші його заборонені на території Моринців, як занадто революційні", - зазначив нардеп.

Водночас інший нардеп від "Батьківщини" Микола Томенко, який також був у суботу в Моринцях, уточнив, що місцева влада "заборонила читати вірш Шевченка "Розрита могила" як революційний", повідомляє прес-служба партії.

http://www.pravda.co...3/03/9/6985195/

[ломехи]

"Розрита могила"-это да,чересчур.Экстремизмом попахивает,правильно и не дали читать.А вот "Плач Иосифа" из поэмы "Слепая",на русском языке.

Кого,рыдая,призову я
Делить тоску,печаль мою?
В чужом краю кому,тоскуя,
Родную песню пропою?

Угасну,бедный,я в неволе!
Тоску мою,печаль мою,
О прежней доле,прежней воле,
Немым стенам передаю.

О,если б звук моей печали,
И звон заржавленных цепей,
Святые ветры,вы домчали,
До лона родины моей,

И в тихой роще повторили,
Где мой отец,и мать моя,
Меня лелеяли,любили...
А братья-грешная семья!

Иноплеменникам за злато,
От стад,елея и вина,
Родного продали вы брата
Как на заклание овна.

О Боже!Боже Иудеев!
Благий Творителю Земли!
Не наказуй родных злодеев,
А мне-смирение пошли!

Сообщение изменено: ломехи, 13 Апрель 2013 - 14:20.

[Yarilo]

думи мої, мені 13 минало і багато інших.
Для мене Шевченко - це і є українська культура. Її не має зараз, зараз кульутра масс та шароварщина. А Шевченко ось, де справжня українська культура - любов.

Згадаємо Гоголя - він відмовився від української мови, а Шевченко - він любив її завжди і всюди, навіть у Пітері, коли всі вважали то - діалектом, то принизливо до неї ставились. А він любив українську мову, ця любов до рідного настільки сильна в нього, що з нею наврятчи порівняється якась інша.

Хто ще так прославив Україну, як Шевченко у культурному плані? Я навіть і не пригадаю.

Мій улюблений його вірш:

Вогнеяр Батькович, Ви як, завжди тягнете ковдру на себе. Культура мас і шароварщина, то як раз: "А Шевченко ось, де справжня українська культура - любов". Об єктивно кажучи, і Т. Шевченко писав російскою, але ж Гоголь, нічого не казав про "москалів", тому для Вас, мабуть, він є зрадником. Як би, Ви, знали, то крім Шевченко, було дуже багато україньских просвітителів, то імовірно пригадали, а не міряли цілий культурний рух 19 ст. одним Шевченко. Але то така :"кульутра масс та шароварщина".

Я дуже любив, особливо у школі, Т.Шевченко і зараз люблю його поєзію, якщо вона не заплямана фобією.

Тарас Шевченко
КАВКАЗ

Искреннему моему Якову де Бальмену

Кто даст главе моей воду,
И очесем моим источник слез,
И плачуся и день и нощь,
о побиенных…
Иеремии глава 9, стих 1

........

Чурек і сакля – все твоє,
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи!..
І од глибо[ко]ї тюрми
Та до високого престола –
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом би нам
Платить за сонце не повинні!
Та й тілько ж то! Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як не те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую Біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
Об бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,

[Брут]

але ж Гоголь, нічого не казав про "москалів", тому для Вас, мабуть, він є зрадником.

Зрадником - в сенсі чого? Кого він зраджував?

Як би, Ви, знали, то крім Шевченко, було дуже багато україньских просвітителів, то імовірно пригадали, а не міряли цілий культурний рух 19 ст. одним Шевченко. Але то така :"кульутра масс та шароварщина".

Крім Шевченка було багато просвітителів, і не один поетичний талант, співрозмірний з Шевченковим. Але так склалося, що саме Шевченко дав найсильніший поштовх не тільки сучасній українській літературі, але й національній ідеї, культурно-просвітницькому та політичному життю українців. Причому вирішальний вплив Шевченка досяг навіть культурного життя західних українців, тим самим скасувавши відокремленість іх і зробивши культурні та суспільно-політичні рухи Західної та Великої Україн в цілому синхронними і багато в чому подібними.

[Ruthen173]

але ж Гоголь, нічого не казав про "москалів"

так в його творах є виключно "кацапи"

А що до "Кавказу" там мені більш подобається:

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

[Yarilo]

Зрадником - в сенсі чого? Кого він зраджував?

Це питання до пана Вогнеяра...

Крім Шевченка було багато просвітителів, і не один поетичний талант, співрозмірний з Шевченковим. Але так склалося, що саме Шевченко дав найсильніший поштовх не тільки сучасній українській літературі, але й національній ідеї, культурно-просвітницькому та політичному життю українців. Причому вирішальний вплив Шевченка досяг навіть культурного життя західних українців, тим самим скасувавши відокремленість іх і зробивши культурні та суспільно-політичні рухи Західної та Великої Україн в цілому синхронними і багато в чому подібними.

Брут, не хочу робити з діалогу фарс, але Ви ідеалізуєте постать Шевченка. Безперечно видатна особистість, якщо хочете, то найбільший вклад в Україньську літературу, але не їм одним робилося все те, про що Ви тут написали. Свого часу він був символом україньського руху, але він був би ніким, якби не ті люди котрі йому допомагали, та вибрали його як запальничку національного духу.
Пригадайте Котляревського, Куліша, Коцюбиньського, та багато інших людей які стояли на варті національної ідеї не менш за Шевченка. Ви як хочете, але я ніколи не буду міряти літературний рух, соціаально-політичний, національний, єдиним Шевченко.

Сообщение изменено: Yarilo, 26 Апрель 2013 - 14:37.

[lana]

Так, Шевченко не єдиний, але все-таки, все-таки - людина надзвичайно талановита. Останній кобзар і перший поет.

[Брут]

але він був би ніким, якби не ті люди котрі йому допомагали, та вибрали його як запальничку національного духу.

Безумовно, я про це й кажу - так склалося, що вибрали саме його.