1 ответов в этой теме

[Брут]

Украинская литература 18 века:

http://izbornyk.org.ua/old18/old18.htm

Так как письменный украинский язык отличался от языка разговорного, особый интерес представляют стихи бродячих студентов-поэтов, которые еще до Котляревского начали употреблять в поэзии разговорную речь. Многие из них безымянные.

Христос воскрес, щаслива година!

Благословенная ковбаса і солонина!

А порося до сокола би ся рівняло,

Бо коби крила мало, то би попід небеса літало!

Так-єм того дізнав,

Гди-м печеню, і ковбасу, і порося добре затинав.

І так мя тая ковбаса розібрала,

Аж мя матуся водою одливала

І мовить: «Синку, іще борщику ізварю!»

А по хребту добре києм, по ребру!

Вчорам був пішов тілько під єдно окно співати,

А отой чоловік почав на мене з собаками гукати:

«А улю, люлю, ловіть котюжого сина!

Коби піймати, добра у нього чуприна!»

А я, неборак, широко ногами ступаю,

А іншим нищим неборакам голосом подаю:

«Утікайте подалеку тої хати,

Бо той чоловік псами і києм хоче нас забігати!»

Я кричу, а он мя києм став зогрівати,

Мусил-єм, панове, на дорозі лечи одпочивати.

Ґвалт, ґвалт, люди добрі, рятуйте,

Або мя старою солониною шмаруйте!

Прошу вас, панове, до доктора мя дайте,

Ачей би-м до здоров’я прийшов, каші з молоком присилайте!

****************************


Рицар-то я добрий, бо палаш маю,

Бо-м барзо сміливий, то добре знаю.

Бо порадьте ви, панове, у кого кінь добрий, би його торгувати,

А єжелі би добрий — і без грошей взяти,

Бо гди ж хочем війну міти.

Але безмаль чи не ліпше би верх печі сидіти?

Правда, гди би піч на коні, а я верх печі воював,

А, окрух хліба в руках держачи, добре його утинав.

Бо порадьте ви мене, панове, як би ліпше на світі жити,

Чи би ся оженити, чи би ся письма учити?

Уже ж я до тих шкіл двадцять літ ходжу

І у письмі от так по коліна броджу.

І так я того письма щось знаю,

А, зробивши возок, по три пари котів упрягаю.

Більше вас не буду забавляти,

Бо он із тими дівчати буду розмовляти.

Бо люблю їх, що заслинившися, хороше прядуть

І мені полотна на штани дадуть.

Але я знаю, же їм не тяжко збрехати

І мені полотна не схотять дати.

І вас більше не буду забавляти,

Тілько пильно ходіть коляду дати.

***************************


Христос народився, ба, правда, воскрес!

Не дивуйте, панство, що-м збрехав, як пес,

Бо чоловік коли що в голові має,

Хоч би наймудріший, то ся помиляє.

А в кого концепту нема, і фортуна му блудить,

Хоч би найгірший простак, то йому мова служить.

Не заблудить язик і концепту му достає,

Всі його хвалять, всі йому признають: «Добре он повідає!»

Бував і я колись мовний, ба колись і мудрим,

Коли-м іще вівці пас з своїм братом рідним.

Мене, бувало, пастухи все на пораду беруть,

Коли козу чужую зарізати ведуть.

Котрій згубі, гди господар, якая причина, питав,

То я за них, як юриста, одповідав,

Мовлячи, іж ми собі полягали спати,

А вовк спрудка напавши, не дав нам шкуру зняти,

Або теж тая коза була юж старая,

Могла її з’їсти кольк-а якая.

Без вісті згибла, не знати, де ся діла,

Бо вчора ся з медведем строго била;

Як його за хорбаку зубами порвала,

Аж йому шкуру була обідрала.

Альбо теж іншая її коза із’їла,

Бо она жадною мірою згинути не міла.

Тілько бувало ходить, на іншую ся скрива поглядає.

Чому она згибла, чи хто її знає?

Альбо теж кози самі її загубили,

Бо її вчора всі судили.

А вна судові іще ся спротивляла,

Нехай же она ні на кого не дивує, що собі достала.

Бо іще могла її ягниця вбрикнути,

То она ся і од того могла звернути.

Альбо она з землі на дерево упала.

І там она собі голову зламала.

Альбо її могла напасти мотилиця,

Отож і нам на бордюг шкури половиця.

І так-єм слушний господареві вивод дав,

Же-м нігди винним не зостав.

Вівці теж пасучи, барзо-м розкошне вживав,

Як пампух у маслі, завжди плавав.

Масла, сиру, бринзи достаток ставало,

Іще ми ся здавало, же і того барзо мало.

Пішов-єм до школи учитися письма,

Бо мя натура до того знесла.

Розуміючи, же на потім більш буду мати

Альбо, письма навчившися, і попом зостати.

Коли ж я прийшов першого дня до школи,

Дали мені їсти і пити доволі.

А на другий день іще мя ліпше приймували,

Всі нищі округ мене з горщати стояли.

Одні до мене борщами за здоров’я перепивають,

А другії кулаками під бік мя штурхають.

А я тілько ся поглядаю і мислю, що маю чинити,

Чи втікати, чи з тими ся поганцями бити?

Аж коли ми написав дяк — аз, буки,

Не було мені над теє нігди гіршої муки.

Где ж ми показав першу літеру — аз,

Витне мя в челюсть рукою раз.

Потім показав другую літеру — буки,

І зараз взяв канчук в руки.

Потім іншії літери почав споминати

І канчуком по хребту добре затинати.

І мовить мені: «Мов за мною «люде».

Бо іще ти гірше лихо буде!»

Як же то, панове, прийшло до нещасної фіти,

Тоді ж мя взяли всі оступом бити.

Але бодай такої науки не зазнати,

Бо могуть і останнюю сермягу зняти.

Нарайте ми, панове, купця, бігме, і тане продам,

Коби якому, то і за сто злотих дам.

То, панове, хто хоче добре знати,

Же такої моди трудно і у Львові достати,

Бо мні привіз з Гданська тато,

Що її тілько вдягаю на роковеє свято.

******************

ПІСНЬ О РУСНАКАХ


Дина, дина, руснаци,

А ви, братя седлаци,

Кед сте сити — співайте,

Кед сте гладни — танцуйте.

То є ваше седладстви

По роботі, по праці,

Лебо інше не мате,

Вшитко паном давате.

Приде вояк, приде пан,

Урядник і ешпан.

Каждий бере, каждий дре,

Цо лем может, то возьме.

Гди му не даш, цо вон хце,

Укаже ти палице.

Биєт, волат: дай, дай, дай,

А он кричит: яй, яй, яй.

Ідеш пану жаловац,

Мусиш з собов дари брац:

Гуси, кури, телята,

Вайца, масла, прасята.

А гдиш того ти не маш,

Нич у пана не взискаш.

Придеш дому, засе зле,

Жена кричит і дудре.

Такі наши руснаци

Веселі суть пахолци.

Приспівують: гоп, гоп, гоп,

Каждий русин добри хлоп.

Ядят, піют, танцуют

І порцію давают.

Добра душа єсть руснак,

Поховатся неборак.

Ножик хліба даруєт

І кія не сануєт.

[Брут]

Ось юж і я, студентик маленький,

До науки пильненький,

З новиною ся ставлю,

Вашмосьці не забавлю,

Бо давно ся готував,

Аби з вами розмовляв,

Тілько слухайте пильно,

Повім вам неомильно:

Христос ся нині народив

І всіх нас увеселив.

Теє од мене приймайте,

А мні коляду давайте!

****************

Осей же я студент зі Львова.

Учив мене один дяк .......

Не дивуйтеся, панове, що я недорікий.

Але в мене розум великий.

Як стану з вами по лаціні розмовляти

І мудрагелювати:

Авсбікум сагайдакум

Маркубізум тісакум.

А тепер моя лаціна пропала,

Бо в нашій ся школі пригода стала.

Як розігралися воші і блощиці,

То попадали горшки із полиці.

А наш дяк злякався,

На школу подрався.

Як погримотить на нього блощиця,

Він мовив, що йому в очах блищиться.

Як його вкусить против .....

*************************

От юж і я, нетяга, і од ізбитого войська,

Але ми тут не докаже ціла корона польська!

Або ж не врода? Так теж і особа, і чуприна цалковата!

Така тілько була у мойого небіжчика тата.

І чоботи у мене виборні, аж скриплять,

Тілько ся в них устілки не обдержать.

А правда, дівчата, можете ми признати,

Чи міг би я собі котру за жону підняти?

А котра піде за мене, то буде гостити:

Я буду миркати, а вона буде горщата носити!

Альбо іще буду терпіти до котрого часу,

А буду їсти з хріном ковбасу.

А далі уже і сам не знаю, що маю чинити:

Чи мандрувати, чи ся оженити?

Тут іще дяк сварить: «А чом не вчишся,

Тілько на дівчата оком глядишся?!»

Он, онтая панна, що ся з нею хочу оженити,

Тілько не знаю, чи схоче за мною миркати ходити.

Що-м уже книг прочитав, хоч зараз на попи!

Поставив би-м пирогів разом з півкопи!

Єстем мудрий над звичай, тілько що-м убогий:

Що-м ся учив, то вся наука влізла в ноги!

А іще як головою почну крутити,

То буде письмо живеє з голови летіти!

Вас, панове, прошу, ласкаві бувайте:

Як підем з хрестом, то калачі давайте!

А я буду за вас господа-бога просити,

Як дасть ми ся на попа посвятити.

І вас, пана, прошу, ласкаві бувайте,

А мені за працю хоч з копу яєць дайте,

Бо, одправивши свята,

Буду ся протирав помежи дівчата!

***********************


Добру новину, брате, звістуєш,

Же зуби на книші готуєш.

Віщиряш зуби на колбасу,

Бо єсь не мал дотля часу.

Мліє ти сердце на солонину,

Але завше кебись мал ки похрептину.

Прото єсь ся в пості в школі не веле і научил,

Бо єсь ся на ріпі і на кесилиці мучил.

Мовил-єм ти, же бись ся не об’їдал,

Гди єсь в школі подля мене сідал.

А ви, слухачі, до церкви ходьте,

А пану-богу за то ся мольте,

Аби отдалил тяжкую біду,

Я за то бога просити буду,

Аби вас пан-бог всіх благословил.

Вдячні прийміте, що єм вам мовил.