До речі, мені на думку прийшла ще одна річ.
Другий варіант мав ще одну вимову: "Вкраїна".
Пам ятаєте, "Ой, Морозе, Морозенко, ти славний козаче. За тобою Морозенко, вся Вкраїна плаче...", або "Як умру, то поховайте... на Вкраїні милій...".
З великою ймовірністю, перший звук був подібний до білоруського йотировинного У, тоб-то щось середнє між "В" та "У", як у слові "вчитель".
Саме так і є.
а взагалі, чергування "у" та "в" подібне є не тільки в українській, а навіть у російській мові. Читав про це в одному словнику. Можливо, білоруське "Ў" і звучить саме ближче до того, як воно раніше вимовлялось.
Цитата
употребление Ў на месте:
звука В, стоящего после гласного: лаўка, даўно пайшла ў хату, валоў;
на месте безударного звука У, стоящего в начале, внутри или в конце слова после гласного: на ўзроўні, ці ўкрыў, клоўн;
на месте русского Л в сочетаниях, восходящих к старому сочетанию редуцированного звука (Ъ) с плавным Л, и в формах прошедшего времени глаголов: воўк, доўгі, даў, казаў и т. д.;
Цитата
Літера походить від поєднання «іжиця з бревісом» (Іереѵ̆ская власть, пучина Егеѵ̆ская etc.), що її використовували в декотрих українських книжках наприкінці 16-го — на початку 17-го сторіччя. Пізніше цей символ мав вжиток у румунській кирилиці, звідки його 1837 року запозичили укладачі збірки українських поезій Русалка Дністровая (Русалка днѣстровая). У передмові вони, зокрема, написали таке[2]:
…приймилисмо сербскоє џ (виџу wydzu) и волоскоє ў (аў, αυ Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: спѣваў, spiwαυ; душеў, dušευ)…
(Ми прийняли сербське џ… та волоське (від Wallachia — Румунія) ў…). У цій книзі ў використовували здебільшого замість етимологічного л, там, де позначуваний ним звук уже перетворився на /ў/ в українській мові).
Вперше у сучасній білоруській мові літера ў з'явилася наприкінці 19 століття, в латинці — ŭ. До перших видань, де літеру ŭ вижто у сучасному вигляді належить «Dudka Białaruskaja» Францішка Богушевича[3] видана у Кракові 1891 року. До Богушевича, між інших, відповідний звук відтінювали на письмі Вінцент Дунін-Марцінкевич та Ян Чечот. Зокрема у віршованій брошурі Яна Чечота «Da milych mužyczkoъ» («Любим селянам»), яку було видано 1846 року, можна бачити u з висхідним наголосом — ъ.
Згодом (у 1870 році) запровадити комбінацію У з бревісом як відповідник латинській ŭ запропонував Петро Безсонов[4]. Серед ранніх випадків використання кириличної літери ў — брошура з віршами, що її видано в Санкт-Петербурзі 1895 року під псевдонімом A.J. (Олександр Єльський) «Сынокъ! Разсказъ зъ праўдзиваго здарэння… 1895 року». Літера ў є також й у посмертному виданні Янкі Лучини «Вязанка» (1903). За припущенням, літера ў почала вживатися у білоруській кирилиці досить послідовно з 1907-го року.
А щє пам'ятаю знаходив у лужицькому словнику, що "вукраїнець" - значить "чужинець", де я гадаю є якась аналогія "
війшов"/"
вийшов". Тобто, якщо зробити гіпотетичну аналогію, то в нас було б, щось схоже на "викраїнець" та "вкраїнець", що значило б "чужинець (з іншої землі, яка за нашою Батьківщиною)" та "свій, суроженець (з (середени) нашої землі, Батьківщини)".
Мені і здається, що тут повинна мати місце аналогія "свій/чужий". Тому, імхо "Україна" поивнна була б значити "своя земля", а українці "свої по рідній землі".
Сообщение изменено: Vognejar, 12 Апрель 2012 - 07:23.
G25:
Ukrainian_Dnipro:YF83820,0.127482,0.12491,0.064488,0.048773,0.037853,0.018686,0.009165,0.010615,-0.00409,-0.02041,-0.000162,-0.006744,0.012042,0.023121,-0.008686,-0.01127,-0.009779,0.00076,0.003142,0.002001,-0.000873,-0.006925,0.000986,-0.001566,0.002155
Вход
Зарегистрироваться
Наверх
