3 ответов в этой теме

[lana]

ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА ЧУМАК
© Г.I. ХАЛИМОНЕНКО, 2010

Сутність інституту чумацтва в українських істориків завжди викли-
кала велике зацікавлення, що й стимулювало досить активне й
плідне дослідження цього стічно-соціального руху, особливо у XIX ст.
Неодноразово на з'їздах сходознавців порушували й питання похо-
дження терміна чумак, але завжди воно відлунювало тим самим ви-
сновком: «етимологію слова визначити важко, але ясно, що то орієн-
талізм». Одначе скрупульозного дослідження етимології слова з боку
науковців тюркського світу не було з однієї причини: і саме слово, й
поняття, означуване ним, для тюрків було чуже десь за межами їхньо-
го світу. Це й справді так, чумацтво — явище, можна сказати, винят-
ково українське, як і козаччина та гайдамацький рух. Усі ці три
етнічно-соціальні рухи зароджувалися в тюркському суспільстві, де
хутко й згасали, і лише в Україні набрали потуги на міцному еконо-
мічному й політичному підґрунті. Етимологізувати слово чумак на
ґрунті слов'янських мов не вдається. Небагато матеріалу віднайде
дослідник, удавшися й до тюркських мов, але ж у подібному стані
опинилися були науковці, коли заходилися пояснювати походження
слова козак.

Отже, яку джерельну базу має у своєму розпорядженні тюрколог,
щоб поставити крапку на проблемі походження терміна чумак? По-
перше, його структура дозволяє змоделювати тюркський етнонім —
це зumyaq. де зum — корінь, а -yaq- — суфікс, той самий, що й у сло-
ві qazyaq > укр. козак. Те, що у пізнішій формі зumaq, як і в qazaq,
увулярний -у- зник, свідчить: тюрк, зumaq в українську мову було за-
позичене не раніше XIII ст., принаймні у словнику половецької мови
XIII ст. ”Codex Cumanicus” слово cossaq „козак чатовий, охоронець”
засвідчується вже без приголосного -у-.

Тюркський мовний матеріал дозволяє віднайти дієслово, семан-
тичне значення якого більш чи менш точно дозволяє реконст руювати
тюркський іменник, що його можна зіставити з укр. чумак „візник і
торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для
продажу” [1 XI: 382] — це зommaq, засвідчене вже в пам'ятках ХІІ ст.
мовах тюркських народів Сибіру, Далекого Сходу, а також кримсько-
татарській, караїмській та турецькій мовах з тим самим значенням: „
занурюватися, пірнати, плавати”, також nop. зomaq „занурення”;
зomuз, зomyз „ківш, ополоник” > рос. „чумычка”; зomyuq > зomuq
„пташка чомга (очевидно, пірнає у воду, щоб знайти поживу)” [2: 153;
3: 345; 4: 631; 5: 2031]. Слово знайшло відображення в українських
пам'ятках як гідронім — йдеться про назву річки Чумгак / Чугмак,
притоку Оржиці: ще одне красномовне свідчення на користь «водно-
го» походження слова чумак. А в документі 1888 р., що його опубліку-
вав Д. Яворницький, засвідчується тюркський (ногайський) антропо-
нім Чумак: «Джамбуйлуцкого народа авула Акыр Хаджи Чюмак
называемого татарина» [6: 25].

Отже, укр. чумак < тюрк, зomaq „пірнальник: той, що занурю-
ється (у воду)» < зom- „занурюватися, пірнати” + афікс -aq < -yaq.
У наведеному вище (СУМ) визначенні українського терміна чумак
наголос робиться на значеннях «візник і торговець», насправді ж ні-
велюється важлива ланка процесу добування солі та вилову риби,
невід'ємного від занурювання та пірнання у море чи річку. Очевид-
но, діяла певна корпорація людей, які добували сіль, ловили рибу, се-
ред них могли бути й українці, наприклад, з колишніх невільників чи
так звані туми «особи, в котрих один з батьків турок чи татарин, а
другий українець» [7 IV: 294]. Наледве чи українські чумаки не бра-
ли участі в таких процесах. У зв'язку з цим доцільно порушити ще й
таку проблему: наскільки безпечна була робота чумака, коли потрібно
було перейти чималі терени (недарма ж Чумацький Шлях!), де кочу-
вали, вдаючись до здобишництва, грабунку, а вряди-годи й убивства
представники етносів, що лишилися в українськім степу з доби Золо-
тої Орди. Певна річ, якимось чином чумаки мали пільгові умови для
безпечного пересування, мабуть, котрась частина з них володіла тюрк-
ською мовою, отже, було розуміння взаємної вигоди. У зв'язку з цим
необхідно звернутися до етимології слова тумак/тума. У своєму «Лі-
тописі» Самійло Величко описує епізод визволення з татарської нево-
лі семи тисяч українців: «...а до християн, яких було чоловічої й жіно-
чої статі сім тисяч, випробовуючи, сам Сірко сказав таке слово: «Хто
хочете, ідіть з нами на Русь, а хто не хоче, вертайтеся до Криму».
Коли християни й туми з християн, що народились у Криму, почули
це, то дехто з них, а саме три тисячі, зволили краще повернутися до
Криму... [Сірко] запитав їх, чого б то вони квапилися до Криму? Вони
відповіли, що мають уже в Криму свої осідлиська й господарства і че-
рез це краще там бажають жити, ніж у Русі, нічого свого не маючи [8:
191]. Виникає питання: а чи не оті туми, працюючи на соляних про-
мислах, ставали чумакам у нагоді як постачальники солі й тараньки,
та, що особливо важливо, були основною ланкою у взаєминах з му-
сульманським населенням Криму, коли йшлося про безпеку пересу-
вання. Врешті не можна заперечувати й факту, бодай часткового, фор-
мування чумацьких ватаг з цього двомовного контингенту.
Слово тума і тумак відоме й за межами України, та саме в україн-
ський мові йому притаманна варіативність форм і значень: тума «по-
місь порідної вівці з простою»: «особа, в котрої один з батьків турок
чи татарин, а другий — українець [7 IV: 294]: тум ”так говорять про
домашніх тварин покращеної породи: се не простий, а тум — тобто
кращої породи” [9: 358]; тумак ”помісь зайця сірого (русака) та зайця-
біляка”; тума ”похмура, мовчазна людина” [1 Х: 316]; діал. (Прилуччи-
на) товмак ”недорозвинена людина”; рос. (півд.) тума «метис, помісь
з татарином», (донськ.) тума «не корінний козак; приблуда метис»;
тумак «так у Забайкаллі з кпином говорять про мешканців Нерчин-
ська»; «телепень» [10 IV: 119]; кабард. tume „нечистокровний, помісь”
[11: 50].

Зіставмо ці факти з тюркською лексикою, пор. каз. tuma „родич”;
tumuş ”кінь, що народився від казахської кобили та аргамака”; крм. чаг.
(ст.-узб.) toymа «дитя», «дитина раба, кріпака», «раб» (вживається,
щоб уникнути образливого слова кул «раб»: тат. tuma ”нащадок”,
”приплід”, тат. діал. tumaq «байстрюк», «самосійна культурна росли-
на», туркм. doyma ”син, хлопчик”; караїм, tuw „недоношена дитина”;
куманд. (Сибір) tumya „молодший брат чи сестра”; крм. doyma „при-
таманне від народження” < toymaq/towmaq ”народжувати”, ”наро-
джуватися” [12: 47].

Отже, досить чимала кількість двомовного населення Криму й
теренів, тимчасово підвладних Туреччині й Ханату, т. зв. туми/тума-
ки, очевидно, мали тісні контакти з чумаками, і в певному середовищі
термін чумак міг сприйматися вже не тільки зі своїм прямим значен-
ням ”людина, що пов'язана з процесом видобутку солі”, а й ”особа-
метис, що поєднана з корпорацією українців, які довозять з Криму
сіль, рибу тощо”. У цьому разі варто навести приклади, коли тюрк,
зommaq «занурюватися, пірнати, плавати» в декотрих тюркських мо-
вах чи діалектах відповідають форми з початковим t-/d-: cx.-тюрк.
tummaq ”спускатися річкою”; тур. діал. dummaq ”занурюватися у воду;
тонути” [13: 294]. Отже, взаємозамінність тюрк. з > t, а t > з спорадич-
но притаманна тюркським мовам. Не зайве буде звернути увагу ще й
на загадкове д.-тюрк. зomaq «мусульманин (у вустах іновірців» [2:
153], яке дуже нагадує ситуацію в міжетнічних взаєминах українців та
мусульманського населення Кримського ханства.

http://www.nas.gov.u...ents/2010_4.pdf

[киевлянин]

Козаки не дуже таки ставилися до тумів як до своїх. Іван Сірко, перемігши один з татарських загонів, запропонував тумам повернутися в Україну, а коли ті відмовилися, спочатку відпустив їх, а потім надав наказ своїм воїнам догнати та винищити, що ті й виконали.

Сообщение изменено: киевлянин, 24 Сентябрь 2012 - 15:01.

[lana]

Ну, а для слів нема кордонів...

[lana]