5 ответов в этой теме

[Ruthen173]

Юрій ВИННИЧУК. Малоросійський мазохізм

посилання

Є цікаві думки ;-)

[Ruthen173]

Ще, в продовження теми дивіться книжку:
Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації
Тут:

«На фоне народной дикости и шляхетской распущенности 17 в. резко выделяется Героическая личность Иеремии, - писал К. Бочкарев в своих «Очерки Лубенской старины», - и безвременной погибших противник Хмельницкого еще ожидает своего историка, Который, «не ведая ни жалости, ни гнева», очистили бы его имя и от патриотических клевет , и от преувеличенных католических панегириков ». Автору трудно сказать, он именно тем исследователем. Но он искренне надеется, что хотя кое-что удалось сделать в попытке понимания, а значит, и очищение в глазах украинцев имени и фигуры Иеремии Михайловича, князя Корибута-Вишневецкого. И хорошо бы, если бы герой этой книги, до сих пор разъединявший украинцев и поляков, причем не только в их отношении к нему, смог сблизить их. Ведь его жизнь, его деяния, его судьба принадлежат обоим народам одинаково. Хотя некоторые после прочтения этой книги могут решить, что украинцам - даже больше.

Сообщение изменено: Ruthen173, 16 Октябрь 2012 - 06:08.

[Ruthen173]

Й далі по темі Вишневецьких:
Келембет С.М.
КНЯЗІ НЕСВІЗЬКІ, ЗБАРАЗЬКІ ТА ВИШНЕВЕЦЬКІ – ГЕДИМІНОВИЧІ
ЧИ НІ
Тут

Келембет С.М.
ПОХОДЖЕННЯ КНЯЗІВ НЕСВІЗЬКИХ, ЗБАРАЗЬКИХ ТА ВИШНЕВЕЦЬКИХ

Тут

[lana]

А он уже й видніє з далини
столиця Вишневецького — Лубни.

Там жив Ярема, син Раїни,
страшний руйнатор України.

Упир з холодними очима,
пихатий словом і чолом,
душа підступна і злочинна,
закута в панцир і шолом.
Уломок лицарського роду,
мучитель власного народу,
кривавий кат з-під темної зорі,
отам він жив, на Замковій горі.

З гори тієї, що стоїть, висока,
в кільці річок і копаних канав,
лубенський родич краківського Смока
у нашу землю кігті увігнав.

Бенкетував, сідав на шию хлопу,
пускав дівчат по світу без коси.
Стріляв козуль, возив пшоно в Європу
і на поташ випалював ліси.

Загарбав край, неначе відумерщину,
і брав за все — живе і неживе.
За дим, за торг, ставщину, сухомельщину,
спаснé, гребельне, з воза, рогове.

Обклав податком вулики, броварні,
степи, луги, левади запосів.
В монастирях, обладнаних під псарні,
святі ченці удержували псів.

Тримав усе оружною рукою.
Був кам’янішйй од своїх твердинь.
Горіли села, кров лилась рікою,
коли тікав степами на Волинь...

А вже в Лубнах нема ні бернардина.
Вода усохла в замкових ровах.
І, як печаль одвічна, двоєдина,
душа Раїни плаче по церквах.

А там, де жив всевладний Єремія,
де поросли вже дикі чагарі,—
ще кам’яною щелепою змія
щербатий мур чорніє на горі.

Де був палац — лежать одні руїни,
стирчать уламки обгорілих стін.
Усе сумує смутками своїми...
Душа Раїни квилить між руїн.

І тільки хмари, хмари пурпурові...
І при дорозі — мальви і терни...
І на губах, як вічний присмак крові,—
столиця Вишневенького. Лубни.

[Брут]

Юрій ВИННИЧУК. Малоросійський мазохізм

посилання

Є цікаві думки ;-)

Чергова фолькхісторі. Ніякого особливого мазохізму в українців немає - є лише історична память про окремі трагічні події. Аналогічне є у всіх народів.

[Konrad]

Чергова фолькхісторі. Ніякого особливого мазохізму в українців немає - є лише історична память про окремі трагічні події. Аналогічне є у всіх народів.

Як і сумнівна книжечка Рудницького (насправді Юрія Коржикова).